Pезюме

Харківський театр-студія «Арабески» виник 1993 р. на хвилі потужного театрально-студійного руху кінця 1980 – початку 1990 років. Сьогодні це одне із небагатьох театральних угрупувань того часу, якому вдалося не лише вистояти, але й зберегти свої мистецькі пріоритети, своє творче кредо, задеклароване від самого початку. Програмними засадами колективу було не тільки створення нового незалежного театру, звернення до джерел вітчизняного авангарду (модерного мистецтва в цілому) у пошуках нової сценічної мови, а й формування навколо себе культурно-мистецького середовища однодумців – музикантів, літераторів, художників, дизайнерів, аналітиків, арткритиків та журналістів. Дискурс вистав спонукав глядачів до критичного мислення та інтелектуальних рефлексій, таким чином виникало якісно нове і доволі незвичне, як на ті часи, дискусійне поле. Теми, з якими зазвичай працює засновниця театру режисерка Світлана Олешко неоднозначні, малопопулярні серед широкого загалу, оскільки знаходяться на кордонах культури й субкультури, мистецтва та соціології чи політології. Не менш важливими для колективу завжди були численні паратеатральні ініціативи (соціально-мистецькі акції, культурно-освітні фестивалі, виставки, документальні проєкти) і міжнародна активність (копродукція із зарубіжними партнерами, зарубіжні гастролі та репрезентація України на театральних форумах закордоном). Понад 20 років театр-студія «Арабески» активно співпрацює із польськими колегами. Ця колаборація має багатовекторний характер із довгостроковою перспективою. Діапазон реалізовних ініціатив театру від гастрольних турне та участі у міжнародних фестивалях у Польщі до спільних двосторонніх (іноді й більше) проєктів, які не обмежувалися лише роботою над виставою, а й містили лекції, дискусії, семінари, видання книжок, буклетів та аудіовізуальної продукції, створення документальних фільмів тощо. Найбільший резонанс мали такі спільні проєкти як «Критичні дні» (за участю польського музиканта Міколая Тшаски, 2003-2004 рр.), польсько-українсько-білоруська вистава «ЧОРНОБИЛЬ™» (у співпраці із познанським театром «Biuro Podróży» 2006 р.), «Бляха муха» (театральний проєкт за п'єсами Віткаци спільно із варшавським театром-студією «Koło», 2011 р.), «Декалог: локальна світова війна» та «Aporia 43/47» (спільний проєкт «Арабесок» та люблінського театру «InVitro», 2012 р.), мініфестиваль UKRoPolis (за підтримки Генерального Консульства республіки Польща у Харкові, 2014 р.), річний цикл лекцій та майстер-класів від провідних польських фахівців «Театр після трансформації» (спільний проект з Інститутом театру (Варшава) та Польським інститутом у Києві, 2016 р.). Зміст та спосіб реалізації мистецьких задумів часом має складний та болючий характер для обох сторін як, наприклад сторінки польсько-української історії періоду Другої світової війни. Але Світлана Олешко та її польські партнери переконані, що театр має відверто говорити про соціально-суспільні травми, тим самим здобувати досвід подолання посттравматичної кризи кількох поколінь. Аналіз досвіду польсько-української театральної співпраці театру «Арабески», запропонований у доповіді, дозволяє констатувати, що пограниччя культур – це не лінія розмежування, а точка дотику, пошуки соціально-культурного діалогу через театр зі збереженням ідентичності усіх учасників, якою б болючою і провокативною тема не була.