logologologologo
  • ТЕАТР «ХОРЕЯ»
  • НАУКОВА КОНФЕРЕНЦІЯ
  • ВИСТАВИ
  • ДЯКУЄМО
  • КОНТАКТ

Театральне життя Харкова
першої половини ХІХ ст.:
українсько-польсько-російські перетини

Юліана Полякова, маг., ХНУ ім. І. Каразіна

Pезюме


Українсько-польські та українсько-російські мистецькі зв’язки у Харкові в першій половині ХІХ століття мали свої особливості, пов’язані з розвитком суспільно-політичного та економічного життя Російської імперії. У 1765 р. Харків став центром Слобідсько-Української губернії, офіційною мовою в якому була російська. В 1804 р. було засновано Харківський університет, серед викладачів якого були й поляки. У 1830-ті роки після закриття Віленського університету та Кременецького ліцею до Харкова прибули також викладачі з цих закладів (А. Валицький, А. Міцкевич, П. Куницький). Зацікавлення харківської інтелігенції польською мовою та літературою проявилося в тому, що з 1818 р. поет П. Гулак-Артемовський став викладати її в університеті. Він був також першим перекладачем творів А. Міцкевича українською мовою. У 1830-ті роки Міцкевича перекладали українською мовою поети-романтики А. Шпигоцький та Л. Боровиковський. Ці переклади друкувалися на сторінках альманахів, що виходили у Харкові російською та українською мовами. З Харковом пов’язано вісім років діяльності польського письменника Юзефа Коженьовського. Саме тут був написаний його найбільш відомий драматичний твір – «Карпатські горці», що потім у переробленому вигляді входив до репертуару багатьох українських труп. На російській сцені з успіхом йшли такі драми Коженьовського, як «Вікно на другому поверсі», «Спочатку матуся», «Ізабелла Д’ямонт» та ін. Театральні українсько-російські зв’язки також постійно розвивалися. 1791 р. у Харкові розпочав свою діяльність російський аматорський театр, який став згодом професіональним. У листопаді 1796 р. діяльність театру в Харкові було припинено через оголошення трауру в зв’язку зі смертю Катерини II, а відновився російський театр тільки 1808 р. Невдовзі у Харкові почала працювати трупа О. Калиновського, актора польської трупи Я.-Н. Камінського. У 1816 р. співвласником цієї трупи став німець Йоганн Штейн. Тоді ж неї приєдналася група російських акторів з курського театру, серед яких був молодий талановитий актор М. Щепкін. У 1818 р. трупа І. Штейна переїхала до Полтави, де у 1819 р. були поставлені п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», після чого полтавська трупа перетворилася на російсько-українську. Протягом 1820-х років ця трупа неодноразово гастролювала у Харкові, а з 1829 р. постійно працювала у місті. В ній грали Людвік Млотковський (поляк), Карл Зелінський (ймовірно, поляк), Данило Жураховський (українець), Іван Дрейсіг (німець), Карпо Соленик (білорус), Любов Млотковська (росіянка), яких прийнято вважати і російськими, і українськими акторами. У 1836–1843 р. керівництво трупою перейшло до Л. Млотковського, який у 1841 р. побудував у Харкові перший кам’яний театр. До українського репертуару, поряд з творами І. Котляревського, входили п’єси Г. Квітки-Основ’яненка «Шельменко – волостной писар», «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці», «Бой-жінка». Хоча український репертуар у російсько-українських трупах 20-40-х років XIX ст. був обмежений, він мав важливе значення для формування своєрідного типу українського актора. Безпосереднє знайомство харківського глядача з польською театральною культурою відбулося під час гастролей польської балетної трупи Моріса Піона у 1851–1852 рр. Репертуар трупи складався з різноманітних за жанрами вистав, але найбільший успіх мали створені на основі польських народних танців мальовничі вистави «Весілля в Ойцувє» на музику К. Курпинського й Ю. Дамсе за мотивами водевілю «Краківці і горяни» Я. Стефані та «Стах і Зоська» на музику О. Жабчинського. Таким чином, польський вплив на мистецьке життя Харкова був менш помітний, ніж російський, бо більшість населення Харкова знала українську та російську мову і не розуміла польської. Але формування польської колонії міста та внесок окремих її представників у розвиток культури міста значно впливали на зацікавленість харків’ян польською літературою та мистецтвом.

Aвтобіографія


Юліанна Полякова – магістр театрознавства, Головна наукова бібліотека Харківського національного університету ім. В. Каразіна (Харків). Бібліограф, театрологиня, краєзнавиця. Випускниця бібліотечного факультету Харківського державного інституту культури (1986) та театрального факультету Харківського національного університету мистецтв ім. І. Котляревського (2007). Від 1986 р. — працівниця Головної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна. Авторка понад 200 праць, зокрема, театрознавчих, літературознавчих, краєзнавчих, письмових перекладів. Наукові зацікавлення: історія російської та української драматургії, історії російського, українського та єврейського театрів у Харкові, історії театральної критики та журналістики, історії архітектури, некрополістика. 2013 р. здобула нагороду — премію ім. Г. Квітки-Основ’яненка в царині театрального мистецтва — за упорядкування та коментування книжки М. Черняєва “З театральної давнини Харкова” (2010).

julianna-polakowa
Share
© 2020 Прикордоння культур. Всі права захищені.
    • Українська
    • Polish