Pезюме

Тема дослідження розвивається в руслі вивчення західноукраїнської театральної критики у міжвоєнній пресі та розкриває (презентує) джерела (назви видань), де друкувались статті про польське театральне життя у Львові; імена авторів; частотність таких публікацій. Як правило, основним простором публікацій українських авторів на тему польського театру у Львові була щоденна українська преса, а найпоширенішим жанром – театральна рецензія (а проте, зустрічаємо також творчі портрети та інтервʼю з театральними діячами). Найпослідовніше театральні події (як українські, так і польські) висвітлювала газета «Діло» (від 1928 до 1939 – рецензії на польські театри). Автори Михайло Рудницький та Іван Німчук впродовж періоду щотижня публікували тут рецензії на вистави Великого міського театру, Малого театру, Театру Розмаїтостей та ревієвих театрів міста (Театр Новинок, Гонг). Михайло Рудницький – український письменник, літературний та театральний критик висвітлював театральне життя Львова, пишучи рецензії на драматичні вистави українського, польського, єврейського театрів. Він є одним із найплідніших українських театральних критиків цього періоду. В середньому автор писав приблизно 20 театральних рецензій на польський театр щорічно. (деякі з них – рецензія на виставу Великого міського театру «Срібний сон Саломеї» Ю. Словацького, на комедію «Міщанин-Шляхтич» Ж. Б. Мольєра у тому ж театрі). Крім того, знаходимо також кілька творчих портретів польських драматургів (наприклад, С. Виспянського). Відомо, що М. Рудницький співпрацював із польським критиком Остапом Ортвіним у видавництві «Книгарня польська». Іван Німчук – український філолог, публіцист та театральний критик у газеті «Діло» висвітлював вистави музичних жанрів як українського, так і польського театрів. Автор писав із такою ж частотністю як і М. Рудницький впродовж 1928 – 1935 р. (рецензії на польські вистави, наприклад, «Мазепу» у Великому міському театрі або у цьому ж театрі – “Карнаваловий вечір”). Крім того, на оперні вистави Великого міського театру час від часу в газеті публікували рецензії – український композитор, музикознавець Станіслав Людкевич; автор з криптонімом В. М. (не ідентифікований на сьогодні, писав у 1929 р.); українська музикантка Марія Пастернакова (1935); композитор Роман Сімович (1937); диригент, музикант, композитор Антон Рудницький (1937). Наступними за частотністю висвітлення польського театрального процесу у Львові були щоденні газети «Новий час» та «Українські вісти». Газета «Новий час» починає друкувати рецензії на польські постановки від 1930 року. Драматичні вистави тут рецензував переважно Григір Лужницький – український літературний та театральний критик, письменник, історик (рецензії на вистави Театру Різнородностей, гастрольні виступи). Вистави музичних жанрів рецензував здебільшого Володимир Дорошенко – літературознавець, бібліограф, перекладач, а також зустрічаємо кілька рецензій Миколи Голубця – українського мистецтвознавця, поета, публіциста, доволі багато театральних рецензій без підпису. У газеті «Українські вісти» рецензії на вистави польських львівських театрів зʼявляються від 1937 року. Оперні вистави рецензував український педагог Роман Савицький. Рецензії на драматичні та музичні вистави писав також український письменник, літературознавець та театральний критик Олесь Бабій. Впродовж 1934–36 р. рецензії на польські вистави у газеті «Мета» писав український літературознавець, літературний та театральний критик Микола Гнатишак. Зокрема, досить уважні та ґрунтовні рецензії автора на вистави режисера Леона Шіллера. У мистецькому журналі «Кіно» в 1931 р. та 1933 р. знаходимо кілька рецензій на вистави польських львівських театрів українського кінознавця Ярослава Бохенського, а крім того – інтервʼю автора із режисером Л. Шіллером. У журналі також є декілька театральних рецензій авторів під криптонімами Ґ та Ґ. Б. Театральне життя польського театру у Львові міжвоєнного періоду в українській пресі інтенсивніше висвітлювався у 1930-х роках. У 1920-х – знаходимо тільки поодинокі рецензії у окремих виданнях (зокрема, наприклад рецензії С. Чарнецького у «Громадській думці» 1920 р.). Ймовірно пов’язано зі стабільнішим станом української преси у 1930-х рр. та інтенсивнішим життям самого львівського польського театру в цих роках. Звертаючи увагу на адресність театральних рецензій, написаних українськими авторами на польські вистави, можемо відзначити, що критики писали свої статті насамперед до українського читача-глядача, натомість театральні рецензії на українські театральні вистави часто мали подвійну адресність (як до театру, так і до глядача). Критика зосереджувалась на літературній основі та сценічній інтерпретації. Крім того, у рецензіях на польські вистави помітним було акцентування на українських моментах: наприклад, якщо актор, який грав у виставі був українського походження, то автор зупинявся на цьому виконавцеві; якщо звучав український мотив у пісні, то критик обов’язково про це згадував. Звичайно, якщо у виставі виринали українські історичні постаті, то це також знаходило відгук в українській критиці (Наприклад, рецензія М. Рудницького на виставу Великого міського театру «Срібний сон Саломеї» Ю. Словацького у режисурі Л. Шіллера (12.06.32), або стаття І. Німчука на оперу «Мазепа» П. Чайковського у тому ж театрі (07.06.31).

1. м. р. «Срібний сон Сальомеї» Ю. Словацького / М. Рудницький // Діло. – 1932. – Ч. 128. – С. 5.

2. м. р. «Міщанин-Шляхтич», комедія на 3 дії Молієра / М. Рудницький // Діло. – 1935. – Ч. 18. – 21 січня. – С. 7.

3. Рудницький М. Станіслав Виспянський (у 25-ліття смерти) // Діло. – 1932. – Ч. 273. – 12 вересня. – С. 2-3.

4. Німчук І. Великий театр. «Мазепа», опера в 3 актах П. Чайковського // Діло. – 1931. – Ч. 124. – 7 червня. – С. 4

5. І. Н. Карнаваловий вечір / Іван Німчук // Діло. – 1933. – Ч. 25. – 4 лютого. – С. 4.

6. Ст. Л-ч. «Завмерше місто», оплітераера Корнґольда в Міському театрі / Станіслав Людкевич // Діло. – 1928. – Ч. 48. – 2 березня. – С. 4.

7. В. М. «Марія Стюарт», трагедія Ф. Шіллера на сцені Великого міського театру // Діло. – 1929. – Ч. 24. – 2 лютого. – С. 5.

8. Марія Пастернакова Великий театр: виступ Льоди Галями, Юрія Чапліцького й Олександра Сенкевича // Діло. – 1935. – Ч. 263. – 5 жовтня. – С. 7.

9. Роман Сімович Великий театр: «Пікова дама» – опера П. І. Чайковського // Діло. – 1937. – Ч. 10. – 17 січня. – С. 10.

10. ант. руд. «Аїда» / Антон Рудницький // Діло. – 1937. – Ч. 11. – 19 січня. – С. 9.

11. Л. Театр Ріжнородностей «Нова подружа умова», комедія Б. Шова // Новий час. – 1930. – Ч. 146. – 26 грудня– С.8.

12. Л. Великий театр. Гостина краківського театру. «Роман» Шельодона./ Григір Лужницький // Новий час. – 1933. – Ч. 172. – 5 серпня. – С. 5.

13. (в. д.) З театру Ріжнородностоей. «Дика пчола», Морстіна / Володимир Дорошенко // Новий час. – 1933 – Ч. 234. – 21 жовтня. – С. 8.

14. Голубець М. «Пер Ґінт» (З приводу нової постановки в Львівському Великому театрі). // Літературно-мистецький додаток «Нового часу» – Ч. 36. – 15 лютня, 1936. – С. 14.

15. в. з. Роман Савицький. З опери. «Трубадур» Верді // Українські вісти. – 1937 – Ч. 197. – 7 вересня. – С. 4.

16. О. б. Великий міський театр. Життя – це сон. // Українські вісти. – 1937. – Ч. 35. – 18 лютого. – С. 4.

17. м. г. Коріолян (З театру) / Микола Гнатишак // Мета. – 1936. – 11 жовтня. – Ч. 41 (286).– С. 8.

18. Бох «Донжуанові вакації». Великий театр / Ярослав Бохенський // Кіно. – 1931. – Ч. 23. – С.10. (З театру)

19. Я. Бохенський Темпо! Темпо! Темпо! Режисер Л. Шіллер про цьогорічний сезон в міських театрах у Львові // Кіно. – Львів. – Ч. 2. – 15 жовтня. – 1930. – С. 12.

20. Г. На мійських сценах у Львові. «Дон Карлос» // Кіно. – 1933. – Ч. 5-6. – С. 6.

21. Ґ. Б. На мійських сценах у Львові «Золота тітка» // Кіно. – 1933. – Ч. 5-6. – С. 6.

22. Ст. Ча-цький З театру / Степан Чарнецький // Громадська думка. – 1920. – Львів – 19 квітня. («Король Савл» Е. Єндрикевича у Львівському польському міському театрі).