Шкільний театр колегіуму
ОО. Василіянів у Бучачіяк складова української культури (джерелознавчий аспект)
Якуба Гаватовича як документ
українсько-польського театрального пограниччя
Олесь Коваль, асист., ЛНУ ім. Івана Франка
Pезюме
Дослідження шкільного театру Галичини другої половини XVIII століття є доволі чутливим для українського театрознавства. З одного боку, шкільний театр, пов'язаний з діяльністю ордену василіян (в зазначений період) переживав важкі часи політичної, матеріальної, духовної та культурної нестабільності. Події, зумовлені першим поділом Польщі у 1772 році та касацією єзуїтів у 1773 році, прискорили регрес барокової традиції, зумовлюючи натомість потребу у якісно новому підході до формування системи освіти й театральної традиції (як її чільного дидактичного елементу) зокрема. З іншого боку, при значній кількості досліджень польських науковців шкільного театру в системі освіти ордену василіян, його діяльність висвітлюється здебільшого лише в контексті культури Речі Посполитої другої половини ХVIII століття. Нашим завданням є не заперечення об’єктивності розвідок наших колег з Польщі, а опираючись на ті ж історичні джерела та наукові праці – спроба віднайти питомо українські риси шкільного театру ордену василіян, надати їм оцінку в контексті вже української культури. Як приклад ми обрали шкільний театр при Бучацькій гімназії ордену василіян, що його хронологічні межі діяльності датуються з 1758 до 1784 року. Джерелом для дослідження слугують віднайдені документи Бучацької гімназії при ордені Василія Великого, збережені у фондах Національної бібліотеки імені Оссолінських («Оссолінеум», Вроцлав, Польща), та передані частково в оригіналі, а частково в оцифрованому варіанті до відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Серед них - чотири рукописні публічні акти Бучацької гімназії, сумарна кількість яких налічує 2165 аркушів. Вони містять драматичні тексти, вітальні промови, декламації та інтермедії. Деякі з інтермедій є україномовними, хоча записані в транслітерації латинським алфавітом. Вони, зрештою, і є становлять для нас найбільшу вагу. У рукописі інвентарної книги Бучацького монастиря Воздвиження Чесного Хреста подано детальний опис корпусів гімназії при монастирі та опис шкільного реманенту (документ збережений у фондах Національної бібліотеки імені Оссолінських, Вроцлав, Польща). Це дає змогу конкретизувати уявлення про те, як шкільна драма василіян вписується в конкретний сценічний простір. Серед віднайдених документів є також щоденник ректора Бучацького монастиря Ієронима Нерезія (документ в оригіналі збережено у фондах відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України), у ньому детально описані події, що відбувались в школі при монастирі Воздвиження Чесного Хреста. Тут знаходимо дописи про перебіг шкільних вистав, візити знатних осіб, тощо. Загалом зібрані нами історичні джерела про діяльність шкільного театру при Бучацькому монастирі дозволяють відшарувати територіальні, політичні, економічні контексти та розпочати дискусію про включення його в ареал творення української культури.
Aвтобіографія
Олесь Коваль – доктор мистецтвознавства, доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Історикиня театру, театральна критикиня. Випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, театральний факультет (1991). У 1991-2001 рр. — редакторка літературної частини Львівського національного театру ім. М. Заньковецької. Від 1999 р. до сьогодні — викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка, кандидат мистецтвознавства (2007), доцент (2011), доктор мистецтвознавства (2020). Головний редактор театрознавчого журналу “Просценіум” ЛНУ імені Івана Франка. Голова Театрознавчої комісії Наукового товариства імені Шевченка. Авторка понад 230 статей та праць з питань історії, теорії театру, актуального театрального процесу у Львові та Україні. Окреме місце в науковому доробку посідають публікації, пов’язані з історією театральних польсько-українських стосунків. Тема докторської дисертації: “Образ України у польському театрі ХІХ ст.: імагологічний аспект”, монографії: “Образ України у польському театральному дискурсі ХІХ ст.: стратегії та форми репрезентації” (Львів, 2018).
