Українсько-польські сценографічні контакти у 1920-30-ті рр.
Олена Ковальчук, канд. мист-ва, доц., ІПСМ НАМ України
Pезюме
Молоді сценографи українського театру Моріц Уманський та Федір Нірод у співпраці із польськими театральними колективами. Студія «ПОЛЬПРАТ» (POLPRAT)при київському клубі комунальників. Режисер, поет та драматург В. Вандурський. Осучаснення творів польських письменників («Срібний сон Соломеї» Ю. Словацького, «Слово про Якуба Шелю» Б. Ясенського та ін.). Творчі пріоритети: Вс. Мейєрхольд, Е. Піскатор, Лесь Курбас, експресіонізм. Запрошення до співпраці М. Уманського (вистава «Сестри Жерар» В. Маса). Перебудова ігрового простору. Подіуми, сходи, навіси, конструкції, площини, розробка системи освітлення. Форми конструктивізму у «Містерії-буфф» В. Маяковського, географічні карти «У готелі „Імперіалізм”» В. Вандурського. М. Уманський як сценограф Першого державного польського театру. Головний режисер – О. Скібневський (з 1931). Естетична платформа на засадах конструктивізму. Початковий етап творчого становлення Ф. Нірода. Практика Вс. Мейєрхольда, О. Таїрова, Е. Вахтангова, МХАТу. Сценографія до вистав «Вільгельм Телль» Ф. Шиллера, «Вулиця радості» М. Зархі та ін. «Рабан» В. Вандурського (1933). Конструкції, приборкана кольорова гама, умовність, лаконізм. Ширми, сходи, зігнуті площини, драматична атмосфера кольорів, рух софітів над сценою, миттєва зміна 23-х епізодів. Ескізи костюмів – «справжня галерея персонажів, побачених художником у сценічній дії, у мізансценах, в єдності зі створюваним ним сценічним середовищем» [1, с. 10]. Подальша творча доля М. Уманського та Ф. Нірода. Польські художники В. Драбик та В. Дашевський в українському театральному просторі. 1. Федір Нірод: Альбом / Автор вступ. ст. та упоряд. І. М. Вериківська. – К.: Мистецтво, 1988. – 160 с. : іл.
Aвтобіографія
Олена Ковальчук – кандидат мистецтвознавства, головна спеціалістка Інституту проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України (Київ). Історикиня мистецтва. Випускниця Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (1984). Багатолітня дослідниця історії сценографії в Україні. Авторка понад 50 статей про історію сценографії в Україні, а також енциклопедичних гасел про польських, сербських, словенських і чорногорських сценографів у виданні “Художня культура західних та східних слов’ян (ХІХ — поч. ХХ ст.). Енциклопедичний словник” (Київ, НАН України, 2006). Скоро вийде друком монографія “Сценографічна практика у просторі ХХ століття: київські реалії”. У доробку — кілька статей про творчість українських сценографів у польському театрі в Києві початку 1930-х рр., а також енциклопедичні гасла про Владислава Дашевського та Вінсента Драбіка в “Сучасній енциклопедії України” (Київ, 2007).
